Великі інвестори довгий час обходили стороною аграрну галузь, тому що вважали її досить ризикованою. Дохід, який приносив продаж вирощених культур, часто не покривав вкладених витрат. Але зараз все змінилося.Нещодавно Українська зернова асоціація заявила, що за результатами 2019−2020 маркетингового року Україна стала другою в світі за загальним обсягом експорту зернових культур. Ми заробили $9,6 млрд валютних надходжень, що становить 40% всіх валютних надходжень в країну, і обійшли Аргентину і РФ, відставши лише від Сполучених Штатів.
При цьому середня врожайність пшениці в Україні склала 4 тонни з гектара. У Франції, наприклад, збирають 8 тонн з гектара, в США — 12 тонн з гектара. Тобто, друге місце — далеко не межа, і наша країна дійсно може бути одним з ключових гравців світового агро ринку. Для чого, природно, потрібні інвестиції від бізнесу, який побудує розумне землеробство і буде піклуватися про землю, що приносить прибуток.
Зараз склалися сприятливі умови для інвестицій в агро. По-перше, ціни на коммодітіз-культури, тобто, біржові товари, йдуть вгору. Ще в 2003—2004 роках тонна кукурудзи на світових біржах торгувалася за $35. Сьогодні — за $230. Тобто, прибутковість бізнесу за останні 15 років зросла на порядок, що само собою є серйозним аргументом для вкладень.
І, швидше за все, продовжить рости.
Тут аргументи на користь інвестицій в агро варто розділити на два напрями.
Почнемо з глобальних трендів. Зміни клімату призводять до того, що традиційні пояси вирощування певних культур мігрують на північ. Україна досить вигідно розташована, у нас, незважаючи на певні проблеми, непогана ситуація з водою — в усякому разі, в північних і західних областях, і традиційно хороші ґрунти.
Другий глобальний тренд — збільшення популяції населення. Ще десять років тому на Землі жили сім мільярдів людей. Тепер нас майже вісім мільярдів. Це не можна назвати «вибуховим зростанням», проте, за різними прогнозами, людство зросте до 10 мільярдів вже в найближчі десятиліття (різні експерти дають різні терміни — від 2030 до 2050 року). А це — серйозний виклик для всієї харчової промисловості планети.
При цьому, людство не можна прогодувати «космічними протеїновими батончиками» з наукової фантастики початку 20 століття. Це третій глобальний тренд — за останні десятиліття зріс і продовжує зростати середній клас. Це люди, які готові платити за більш якісний спосіб життя, включно, природно, з харчовими продуктами. Причому, величезна кількість людей середнього класу зосереджена, крім традиційних уже Європи і Північної Америки, в Азії — це Китай, Індія, Південна Корея, Індонезія, Філіппіни.
Четвертий глобальний тренд — у світі занадто багато грошей. За останній рік розвинені країни випустили трильйони євро і доларів на підтримку бізнесу. Ці кошти не можуть «висіти в повітрі».
Якщо додати до цього всього супер цикл цін на ресурси, що зокрема впливає й на ціну агрокультур, виходить, що зараз — найкращий час, щоб зароблені або закумульовані кошти пустити в оборот, почавши роботу з новим ринком. Тим більше, що аграрний бізнес — це не щось миттєве, потрібні серйозні капіталовкладення, як у саму землю, так і в технології, що дозволяють отримувати з одного гектара більше продукції.
Є і локальний український тренд. Кукурудза, пшениця, соняшник і так далі — це експортні культури. Відповідно, бізнес отримує взамін валюту, яка повністю усуває інфляційні ризики гривні і дозволяє більш чітко планувати подальші витрати, не обертаючись на ситуацію всередині країни.
До того ж, сфера виробництва їжі — це благородне заняття. Можливо, цей аргумент здасться дивним, проте вже зараз при пошуку фахівців кожен бізнес стикається з тим, що люди (особливо це стосується молодих людей) хочуть приносити користь своїй планеті, бути соціально відповідальними. Аграрна галузь, від якої залежить, без удаваної скромності, життя мільярдів на планеті — потенційно може стати найбільш затребуваною серед майбутніх професіоналів.
Джерело: НВ Бізнес
2021.12.03
Україна, 01103 Київ, вул. Драгомирова, 20
